ЛЕСЯ КИРИЧУК
Львівська ставропігія бере свій початок від Успенського церковного братства Визначити хронологічні рамки виникнення Успенського братства сьогодні важко Ми вже бачимо згадку про нього у 1539 р коли воно всупереч намаганням польської шляхти ієрархічно перепідпорядкувати українське духовенство Львова католицькому єпископові при польському Кафедральному костелі св. Успенія Богородиці добилося відновлення у Львові православної єпископської кафедри і призначення єпископом львівського міщанина і активного члена братства Макарія Тучапського.
Будівництво споруди Успенської церкви, що не збереглася.
У 1547 р Львівський єпископ Макарій Тучапський (1539 - 1549) Перемишльський єпископ Арсеній та Києво-Галицький митрополит Макарій звернулись із окружними посланнями до духовенства і мирян розпочати будівництво нової Успенської церкви.
Її фундамент було закладено на місці колишньої церкви Трьох Святителів у Руському кварталі Але дрібних складок львівських міщан було явно недостатньо і будівництво майбутньої церкви просувалось повільно. Його вдалося завершити тільки у 1558 - 1559 роках з допомогою молдавського господаря Олександра Лопушанина що правив з 1555 по 1566 роки (з перервою у 1562 - 1563 роках).
Приблизно у 1560 р (існують розбіжності джерел) при церкві побудували дзвіницю (кімва-лицю) В роботах дослідників Ставропігії знаходимо розбіжності щодо фундаторів будівлі Так Д. Зубрицький вказував на старшого братчика Давида Фому який передав на будівництво дзвіниці величезну на той час суму - 3500 зол що становила все його майно. Згодом І Шараневич намагався на підставі документів довести що Давид Фома - це три особи: Давид Демид Красовський і Фома Волос.
Традиція церковних братств.
Історія церковних братств засвідчує давню українську традицію спільного патронату мирян над церквами а пізніше шкіл друкарень і інших інституцій спільне обходження церковною громадою визначених побутових подій зокрема так званих тризн (поминок за померлими) Ось як описував ці традиції Львівського братства проф Крип’якевич: «Вибирали чотирьох старших братів і чотирьох столових. Братам розділювали різні обов’язки такі як управа церковною скарбницею нагляд над церквою школою шпиталем друкарнею тощо. Брати сходилися на нараду щонеділі по утрені або коли їх скликали старші брати На раду запрошували через «обіслання братської ціхи, тобто знамена, і розносив її дзвонар. Брат що не з’явився на заклик за кару мусив сидіти у вежі під церквою та плавити віск на церковні потреби. При святочних нагодах братство улагоджувало при своїм домі бенкети… Браття приймали гостей у себе в братстві абопосилали їм дари додому. На бенкеті подавали горілку всякого роду, звичайну «аква віту» або наливку, наприклад, цинамонову і закуски (паштет, кав'яр);м'ясо (телятину, гуси) з різними приправами, салатою, квашеною капустою; в пісні дні - щупака, визину (осетрину), дунайські коропи, до того білий хліб, тіста, калачі і струдлі з цукром, яйцями, родзинками, цикатою, шафранами, солодощі… і врешті вино угорське, малмазію, петерцимент, тощо».За доходи від влаштованих бенкетів братство купляло для церкви ладан, віск, вино, ікони.
Успенська церква в контексті українсько-молдавських взаємин.
Будівництво Львівської Успенської церкви знаменувало собою цікаву сторінку молдавсько-українських взаємин періоду національно-визвольної боротьби обох народів ХVІ - ХVІІ століть.
У другій половині XVI ст. діяльність братств розширилась - вони перейняли на себе суспільні функції охорони прав народу і церкви перед колонізаційним наступом Польщі та Литви. Суспільна значимість братств особливо зросла після Люблінської Унії 1569 р., коли більшість української еліти почала масово асимілюватися, і виникла потреба в могутній національній інституції, яка б могла боронити історичні права нації боротись проти політичних та економічних переслідувань православного населення. Проф О Луців наводить дані що після Люблінської Унії у Львові крім Успенського братства діяли ще Свято-Миколаївське та Благовіщенське, а з 1573 р виникло Свято-Троїцьке у Судовій Вишні. Однак проф Ісаєвич вважає що церковні союзи в XV - першій половині XVI столітях ще не були братствами в тому широкому розумінні якого вони набули згодом.
Членство.
На той час Успенське братство об’єднувало навколо себе «чим раз ширші верстви народу і крім міщан та духовних визначну участь брала тогочасна руська шляхта, надаючи братствам в очах суспільства більше значення та впливу». До його складу в 1585 р входили представники таких знаменитих родів як Степан Мороховський, Олександр Малецький, Красовські, Гдешицькі, Зінькевичі, Брюханські. Запис у члени братства мав деякі формальності. Потрапити в «братський реєстр» можна було через посередництво «ручителя», який давав рекомендацію на братських зборах. Після ознайомлення з статутом він мусив скласти клятву на вірність братству перед палаючими свічками та хрестом. Параграф 17 декларував абсолютну таємничість усього «що робилось за братськими дверима».
Порушення клятви жорстоко каралося. Братчик, який її порушував, відлучався від церкви і помирав у смертному гріху. Такі жорстокі правила, які визнавались і старим, і новим статутом, були обумовлені бажанням мати в своїх рядах обмежене (у 1585 р було 14 членів), елітарне коло достойних патріотів.
Високий моральний авторитет братчиків.
Ставропігійне братство з честю виконувало надані йому права: наглядало за моральною чистотою своїх членів і духовенства; допомагало і керувало за правом «старійшини» іншими церковними братствами, постачало їх досвідченими вчителями (дидаскалами) та книгами, займалось доброчинною діяльністю, примирювало суперечки, приймало від міщан на збереження їх дорогоцінності (депозити), давало пристанище бідним у госпіталі й богодільні при монастирі св Онуфрія, друкувало книги і розвивало шкільництво.
Така активна громадська позиція Львівського Успенського братства привертала увагу, формувала високе довір’я у багатьох церковних і політичних діячів, які вважали за честь стати його членами. Яків Головацький за хронікою Ставропігійного інституту і за архівами братства,зокрема, «вписової» книги, склав хронологічний список членів Ставропігії. Серед них і Адам князь Вишневецький (1595р.),Київський воєвода Адам Кисіль (1634) та колишній гетьман України Іван Виговський (1662), відомий суддя Григор Лісицький (1662), сини і дочки молдавського господаря Ієремії Могили, відомий церковний діяч Іван Борецький. Ми бачимо членами братства людей різних станових верств: ремісників (мельників, кравців, ковалів, кушнірів, фарбярів,сафіянщиків не лише зі Львова, але і з Потутор, Підбірець, Межибожа, Великолук, заможніх міщан руського і волоського походження (К.Корнякт, Мануіл Маренетос, Янех Грек, Моноліс Катакало, Мезапета, Красовський, Балабан, Добрянський).