„Очистьмо почуття і побачимо Христа,
неприступним світлом осяяного;
і як він мовить, ясно почуємо
пісню перемоги співаючи”
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Цією чудовою звісткою втішають нині один одного і в наступні дні до віддання свята Святої Пасхи Христової діти Церкви. Повторюючи цю звістку, пастирі і вчителі Церкви починають кожне богослужіння. Однак з уст християн найсолодша вістка про воскресіння, зрозуміло, виходить коротко, - Христос Воскрес, але за цими словами відчувається радість і велике піднесення духовних почуттів, та щастя з усією докладністю.
Дорогі брати і сестри, помножуючи спільну радість, замість повчання, подав вам нині розповідь про те, як сталося воскресіння нашого Господа. Але на сам перед, браття, піднесімо думки свої до Воскреслого Спасителя Господа нашого з молитвою, нехай благословить і спрямує наші думки, щоб ми знову, мов би вперше пережили подію Його Славного Воскресіння. Нехай Воскреслий Господь відверне від усіх християн дух запеклості, який знаходився у фарисеях і книжниках іудейських, які почули радісну вістку про воскресіння, дух маловір’я та розслабленості душевної, з якими зустріли її дехто з самих учнів та послідовників Христових. У премудрості Божій таке правило, що всі важливі події в царстві благодаті заздалегідь сповіщаються, щоб люди знали чого чекати і легше могли готувати себе до сподіваного. Тому й воскресіння Господа провіщене було задовго і неодноразово. Ще Богоотець Давид співав, що Господь «не дасть Святому своєму побачити тління і не залишить душі його в пеклі» (Пс. 15, 10). Потім один з пророків прямо вказав навіть на час воскресіння, кажучи: «Він оживить нас через два дні, і на день третій воскреснемо й жити будемо перед ним» (Ос. 6, 3). Нарешті, Сам Господь майже завжди, коли говорить про майбутню смерть Свою (а говорив Він про неї часто), згадував водночас і про Воскресіння. Передречення Його про це були такі численні й такі ясні, що навіть вороги, як ми чули у Святому Письмі, визнали за потребу запечатати гріб Його до третього дня і поставити сторожу. Хто б після того подумав, що власні ученики Ісуса забудуть на час те, що так твердо пам’ятали вороги Його? І про те багато хто з них, якщо не всі, явно забули, так чи мало із нас дітей Христових що в Нього хрестилися в Христа одягнулися живуть так якби над ними цього не звершено при святому Хрещенні, для них Христос не воскрес і не за наші християнські чесноти в земному житті дарує нам Христос вічне. Так Йосиф і Никодим та інші, що ховали Ісуса, при всій щирості до Нього, явно ховали Його назавжди. Інакше навіщо було вживати стільки алою і смирни, що від надміру їх і жива людина могла б життя втратити! Для чого було б обвивати Померлого плащаницею і класти на голову Його хустку похоронну? І любов жон-мироносиць, хоч була такою палкою, готувалася виявити для тіла Ісусового таку шану, що зовсім не личила Тому, Хто мав незабаром воскреснути, і Ангел не без докору їм мовив: «Чому шукаєте живого між мертвими? Згадайте, як говорив вам, коли ще був у Галилеї» (Лк. 24, 5-6). У самих апостолів чекання воскресіння Учителя, якщо не ослабло цілком, то сховалося у глибині душі під тягарем похмурих думок і почуттів, що потрібне було подвійне «Мир вам»; подих з власних уст Воскреслого Спасителя (Ін. 20, 21-22), щоб знов запалити їхню віру. При такому забутті провіщень Ісуса про Його воскресіння, нема нічого дивного, якби гріб Його залишили всі Його послідовники. Але в такому випадку саме чудо воскресіння зосталося б зовсім без свідків, - те чудо, від якого залежить твердість всієї нашої віри. Належало доповнити цю недостачу, і ось за таємним велінням премудрості Божої, вороги Ісуса самі роблять те, чого не вчинили, та навіть не могли в тому вигляді зробити, друзі Його, як Господь їх називав перед Своїм стражданням. Юдеї йдуть до Пилата, випрошують дозволу запечатати гріб Ісуса і ставлять до нього варту. Більшого застереження годі було вжити в цьому випадку. Хто знає суворість військових римських законів, той може уявити, з якою чуткою пильністю стояла варта при гробі Ісуса, чекаючи, що ось-ось надійдуть вигадані викрадачі, проти яких їм наказано було пильнувати. І так браття і сестри, стерегли у гробі Того, перед Ким у цей час тремтіло все пекло!..... Хто, спочиваючи у гробі тілом, був Божеством на престолі з Отцем і Духом, все наповняючи, Необмежений. Шановна моя паство, постараймося у своєму земному житті позбавитися невір’я, розчарованості, байдужості, щодо нашого спасіння, через нашого Спасителя Воскреслого Ісуса Христа, а знайти в своїй душі любов і тверду віру, яка стала у святих апостолів, коли вони переконались, що їх учитель Христос Воістину Воскрес із гробу, що ми своїми словами підкреслюємо у привітаннях, не тільки промовляючи, але і на це маючи велику надію і віру.
Воскреслим Христом уся природа будиться до нового весняного життя. прокиньмося і ми із зимового гріховного сну. «Встань котрий спиш, і воскресни із мертвих, і просвітить тебе Христос» (Еф. 5, 14). Шановні отці, брати і сестри, нехай світло Христового Воскресіння стане початком нашого духовного воскресіння до життя у божій благодаті з воскреслим Христом і для Христа. Хай Воскреслий Спаситель, через нашу віру, зішле обильні Свої щедроти у наші душі, хай благословить Своїми милостями вас шановні пастирі та ваших набожних парафіян, ваші християнські сім’ї, щоб їх по милості Спасителя і по молитвах Богородиці що рік збільшувалось на ваших парафіях і в нашій Україні з молодого покоління, благословить ваші праці і молитви. Хай кріпить нас Своєю надприродною благодаттю.
Амінь.
Радісних і веселих свят! Воістину Христос Воскрес!
Макарій
з ласки Божої
митрополит Львівський
керуючий Рівненсько-Волинською
і Таврійською єпархіями
ПАСХА ХРИСТОВА 2012
