Христос Воскрес! Такими радісними словами, ми християни, вітаємо один одного в ці світлосяйні дні святої Паски. Скільки разів ми б не промовляли ці слова, вони пробуджують у нас, у наших серцях, кожного разу світлі, радісні почуття.
Яким чином сталась ця подія? Євангелісти нічого не говорять про це, бо ніхто з них не бачив, як воскрес Господь і як Він вийшов з гробу. Воскресіння Христове подібне до народження Його від Діви, залишається тайною: «Не зрозуміли, як Ти втілився, безтілесні Твої Ангели не почули, коли Ти воскрес, пильнуючи Тебе воїни», - співає Церква Свята. Хоч Євангелісти нічого не говорять про саме Воскресіння, зате вони оповідають докладно про багаторазові явлення Воскреслого Христа. Апостол Петро пише так: «Його (тобто Христа) Бог воскресив на третій день, і дав Йому з’являтися не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли і пили по Воскресінні Його з мертвих» (Діян. 10, 40-41). Отже Воскреслий Господь являвся тільки тим, кому хотів, - тим, хто спілкуванням з Ним підготував себе до споглядання слави Христової. Але коли Господь з’являвся вибраним людям, Він немовби управляв Своєю видимістю. Христос являвся, але так, що спочатку Його не пізнавали навіть дуже близькі до Нього люди, поки Він Сам не давав їм пізнати Себе якоюсь звичною для них дією. Марія Магдалина пізнала Воскреслого Христа тільки після того, як Він звичним для неї голосом промовив: «Маріє!». Луці і Клеопі ламання хліба нагадало колишні зустрічі з Господом і «тоді відкрились їм очі, - і вони пізнали Його» (Лк. 24,31). Тіверіадським рибакам-апостолам нагадала Христа чудесна ловля риби, коли Він звелів закинути сітку з правого боку човна (Ін. 21,6).
Разом з такою здібністю бути за бажанням видимим або невидимим, воскресле тіло Спасителя вільно проникало крізь усякі матеріальні перепони, не руйнуючи їх. Христос вийшов із запечатаного гробу, не руйнуючи ні каменя, ні печатей. До Апостолів Він увійшов через закриті двері, не відчиняючи їх. Прославлена плоть Сина Божого була матеріально тонкою, вільною від грубо матеріальних недосконалостей і обмежень. Тому коли Господь з’явися Апостолам, вони спочатку подумали, що бачать духа. Щоб розвіяти цю думку, вони повинні були не тільки бачити руки і ноги Його, не тільки доторкнутися до Нього і роздивитися, що Він має тіло і кості, їм потрібно було, щоб Христос, який з’явився, їв перед ними подану Апостолами печену рибу і стільниковий мед (Лк. 24, 37 – 42). Лише після того ученики зраділи, бо переконалися, що бачать свого Вчителя і Господа (Ін. 20, 20). Воскреслий Господь, хоча й повернувся на деякий час до земного життя, але вже не належав до цього світу навіть Своєю тілесною природою. Однак прославлена плоть Христа залишалась і по Воскресінні колишнім Його тілом. Він мав той самий зовнішній вигляд, голос, і навіть рани від цвяхів на руках і ногах та проколоте ребро. Це було тіло, що перейшло від тління в нетління, почало життя майбутнього віку. Церква вірує в дійсне Воскресіння Христове і проголошує цю віру в багатьох молитвах і піснеспівах.
У ці пасхальні дні ми радіємо, подібно до того, як колись раділи Апостоли. Радість Воскресення Христового охоплює наші серця, хоч ми й не маємо того щастя, яке відчували Апостоли, побачивши не тільки духовними, але й тілесними очима Воскреслого Христа. Радість Воскресіння можлива і для нас, хоч ми й не бачили Господа. Але Сам Господь сказав: «Блаженні ті, що не бачили і увірували» (Ін. 20, 39).
Світло радості Воскреслого Господа наповнює щастям віруючу душу. В словах святкового привітання – Христос Воскрес! – ми висловлюємо весь зміст нашої віри, всю міць і непохитність нашої надії, всю силу нашої любові до Спасителя, за нас Розп’ятого, і в третій день, як було написано, Воскреслого. Христос Воскрес, отже Він воістину Спаситель Світу, Якого багато віків очікували віруючі. Він Той, кого бачили в темряві грядущих часів великі старозавітні патріархи, Кого прозирали в своїх пророчих видіннях Мойсей та Ісайя, Кого оспівував у своїх псалмах богонатхненний Давид. Христос Воскрес! І в цю священну ніч чудом Свого Воскресіння Він утвердив усі істини Свого Божественного вчення. Ми знаємо тепер, що Він не тільки наш Божественний Учитель, але й Бог Всемогутній, Який силою Своєї Божественної всемогутності воскрес на третій день від гробу. Він Божеством Своїм зійшов до пекла і вивів звідти душі праведників, які чекали цієї святої хвилини свого вічного спасення. І тепер ми, християни добре знаємо, що в нас є сила проти всіх підступів на нашу душу одвічного спокусника – диявола, невидимого ворога спасення. Ця сила – благодать Божа, молитва хрест, спасенні таїнства, в яких ми єднаємося з Господом, і в цьому знаходимо силу протистояти всім спокусам. Воскресіння Христове – найвище чудо з творених Господом Ісусом Христом у дні Його земного подвигу, найвище із свідчень Його Божественної сили, бо Воскресіння Христа було перемогою над смертю. Св. Іоанн Златоуст у своєму пасхальному слові із захопленням говорить: «Немає жодного мертвого у гробі». Усі, що буд-коли жили на землі: наші рідні, знайомі, просто християни, всі, що померли з вірою в Переможця смерті, живуть у Господа. У ці осяйні дні разом із Святою Церквою співає християнське серце і «смертю смерть подолав…». Він явив Себе світові як Володар життя і смерті. Своїм Воскресінням Господь показав нам, що і для нас смерті нема, а життя в безкінечних віках – це доля всіх віруючих людей, яким Бог благословив жити на землі. «Поглинуто смерть перемогою», - пророкував св. пророк Ісайя (25,8). Тепер, після Воскресіння Христового, віруюча людина повторює з пророком Осією : «Смерте, де твоє жало?» (13,14). Воскрес Христос, і все, що ми маємо святого, дорогого, радісного для нашої віруючої душі, все дано нам Воскреслим Господом. Ця велична й священна подія наповнює світлом, за словами одного із пасхальних піснеспівів, і небо і пекло, і землю.
Нехай же ця радість Воскреслого Спасителя охороняє нас від смутку, від розпачу в усі дні нашого земного життя і буде джерелом нашої радості і щастя!
