Минулої неділі Церква молитовно згадувала пам"ять всіх святих, які від віку вгодили Богові. А цієї неділі ми прославляємо святих, які духовними подвигами і чудесами прославили нашу українську землю. Як справжня любов до всього людства починається з любові до своїх рідних, так і справжнє вшанування всіх святих неможливе без належного вшанування насамперед тих святих, які жили і трудилися на нашій землі. І справді, ми можемо відвідувати місця, де вони народилися, жили, подвизалися; ми можемо молитися біля їх мощей, прославлених багатьма чудесами; ми можемо бачити предмети, якими у свій час святі користувалися; ми можемо черпати цілющу воду з джерел чи криниць, які були чудесно явлені чи викопані самими святими. Можна назвати безліч міст, які були розбудовані довкола бідної келії, яку колись побудував монах-відлюдник. Преподобний віддаляався у пустинні і безлюдні місця, у ліс, щоб там молитися Богові за себе і за світ, а світ тягнувся за ним: люди поселялись ближче до житла пустельника, щоб користуватись його духовними порадами.І поступово виникав монастир, а пізніше і ціле місто.Смиренні монахи мріяли про аскезу, самотність і молитву, проте, підкоряючись волі Божій, ставали священиками, єпископами, митрополитами. Вони проповідували народу Христа воскреслого; завдяки їхній проповіді у важкі роки випробувань християнські воїни ставали на захист свого краю.
Так наші святі бажали догодити Богові, а Бог давав їм благодать і силу послужити всьому народові; святі бажали трудитись для Царства Небесного, а Господь через них виливав Свої ласки і на царства земні.Тут діяв вічний закон Христа: "ШУКАЙТЕ ПЕРШЕ ЦАРСТВА НЕБЕСНОГО І ПРАВДИ ЙОГО, І ВСЕ ІНШЕ ДОДАСТЬСЯ ВАМ" (Мф. 6, 33). Українські святі були нашими земляками, вони такі ж люди як і ми; всі вони також спочатку мали так ж самі земні турботи. Але в якийсь момент Господь покликав їх, як колись покликав перших апостолів: "Ідіть за Мною"... І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним" (Мф. 4, 19-20)
