Багатостраждальний, великий український народе! Українська Автокефальна Православна Церква, яка в усі часи відстоювала ідею Незалежності й Соборності Української Держави, стурбована подіями, що відбуваються як у самій владі, так і в стосунках між владою та народом. Хоча теперішня влада називає себе демократичною і європейською, проте вона не плекає загальноєвропейських моральних цінностей, оскільки нерівноцінно ставиться до своїх громадян в Україні, у тому числі і до християнських спільнот у ній.
Нам боляче спостерігати те, що четвертий місяць храм апостола Андрія Первозванного в Києві, який є головною святинею нашої Церкви та Кафедральним її собором, зачинено на ремонт, хоча він проходить не в середині храму, а ззовні. Це не створює жодних перепон для проведення богослужінь у церкві. Можна було б дати дозвіл на забезпечення доступу вірних у храм: встановити тимчасові дерев’яні сходи, паралельно основним сходам, які реставруються, а також захисний дерев’яний перехід поряд із будівельним риштуванням із доступом до храму, щоб дотримуватись заходів безпеки та технічних норм. УАПЦ готова це зробити власним коштом. Ми усвідомлені, як технічно проводиться ремонт вуличних будинків та їхніх фасадів: тротуари не перекриваються, а влаштовуються дерев’яні переходи для безпечного проходу людей.
Наша влада заборонила звершувати богослужіння навіть у приміщенні т.зв. «каретної», яке розташоване під сходами Андріївської церкви. Фасад всієї каретної заклали риштуванням, але ремонтні роботи так і не розпочалися досі. УАПЦ змушена служити Божественну Літургію перед вхідною брамою просто неба. УАПЦ зверталася до дирекції НЗ «Софія Київська» з усним проханням на право встановити палатку для богослужінь, на що отримала відмову. Натомість, цими днями стало відомо, що влада дозволила звершувати богослужіння УПЦ КП у колишній трапезній церкві Софіїйського монастиря - Малій (Теплій) Софії.
Духовенство та вірні УАПЦ стурбовані таким ставленням демократичної влади до громадян України, значну частину яких складають вірні УАПЦ. У зв’язку з реставраційними роботами, які розпочалися в Андріївській церкві, українська влада могла б надати дозвіл для тимчасового служіння у тому ж храмі Малої (Теплої) Софії УАПЦ, Предстоятель, священики і вірні якої на цей час змушені молитися взагалі на вулиці. УПЦ КП не мала такої нагальної потреби, щоб їй був наданий дозвіл для богослужінь у згаданій Софійській церкві. Тим самим для громадян України та всього цивілізованого світу стає очевидним, що, на превеликий жаль, теперішня влада штучно й цілеспрямовано ділить громадян України на своїх і чужих. Незважаючи на те, що українська влада зі зневагою й цинічною зверхністю ставилася до УАПЦ, починаючи від часу очолювання УАПЦ бл.п. Патріярхом Мстиславом, наша Церква сміливо викривала й буде викривати недоліки та помилки можновладців.
УАПЦ не є кишеньковою, керованою та підвладною тимчасовим інтересам можновладців Церквою, оскільки є Церквою Христовою, Церквою народу України та тих мучеників, які, відстоюючи та відбудовуючи Українську Церкву за сталінського режиму, віддали своє життя, починаючи від славного мученика за віру й патріотизм митрополита УАПЦ Василя Липківського. На жаль, влада не хоче цього усвідомити!
Де справедливіть? Державні мужі, згадуючи історію української національної Церкви, ігнорують трагічні історичні, церковні події 20-х років минулого століття, стражденним другим відродженням УАПЦ у часі Другої світової війни і, нарешті, могутнім патріотичним, духовно-національним піднесенням 1989 року за часів радянського режиму, коли втретє відродилася УАПЦ, і починають писати відлік становлення Незалежної Церкви з 1992 року. А це вже стає дуже схожим на духовний геноцид у сучасній демократичній європейській Україні.
УАПЦ мовчати не буде, тому що багатостраждальна Матір-Церква достатньо перетерпіла в минулому, зокрема в час становлення Незалежності України та правління попередніх Президентів. За Патріарха Димитрія, 100-річчя від дня народження якого цього року ми вшановуємо, Церкву було знято з державної реєстрації, а телетрансляції Різдвяних та Пасхальних богослужінь переносилися на пізній нічний час, щоб менше людей бачили й чули Патріарха, який завжди говорив правду, якою б вона не була гіркою для влади.
Але що ми бачимо? Те саме теперішня, вже така європейська, українська влада повторює і сьогодні, забувши про жертви, які УАПЦ поклала на вівтар національно-духовного відродження. УАПЦ та дух автокефалії неможливо зламати – пам’ятайте про це, чиновники та недруги нашої Церкви.
Президент України, виступаючи на Володимирській гірці в день Хрещення України 28 липня 2015 року висловив свою думку про те, що Автокефальна Церква буде в Україні, незважаючи на те, чи цього хтось хоче, чи ні. У словах Президента міститься істина, бо по-іншому бути не може. Це також підтвердив у своїй промові й гість із Канади – митрополит Юрій.
УАПЦ завжди була і є готова брати участь у процесі об’єднання всіх Православних гілок України в Єдину Помісну Українську Православну Церкву. У 2015 році були спроби об’єднати дві гілки УАПЦ та УАПЦ КП, проте вона не увінчалась успіхом, тому що УПЦ КП говорила прооб’єднання, а на справді бажала приєднання, чому сприяла й теперішня влада. УАПЦ прагне й надалі реального об’єднання, але справедливим шляхом, а не через приєднання.
Наша Церква не хоче вдаватися до радикальних дій, однак якщо й надалі в діях влади вбачатиметься зневага до УАПЦ та утиски її, що є очевидним сьогодні, УАПЦ буде відстоювати свої конституційні права відповідно до чинного законодавства України.
Блаженнійший МАКАРІЙ,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель УАПЦ
