- Новий рік традиційно припадає на Різдвяний піст, як Церква ставиться до того, що у цей період відбуваються гучні святкування, вживання алкоголю, гамірні корпоративи і танці до ранку? Чи скасовується піст на Новий рік? Як віруючий християнин мав би святкувати прихід Нового року?
Отець Василь Луцишин:
- Піст встановлений Соборами і Церква не має повноважень відміняти його. Тому форма і спосіб святкування залежить від кожного. Ми просимо уникати гучних святкувань, запуску феєрверків і загалом шуму, але Церква безсила і не може вплинути на суспільство, щоб воно дотримувалося приписів. Ми навіть не можемо вплинути на те, що у Пасхальний період, коли у Страсну п’ятницю у самому центрі Львова у ресторанах, корчмах і кав’ярнях лунає музика, люди гуляють, сміються, розважаються, замість того, щоб дати собі відчути благоговіння, задуматися над життям, побути у спокої і роздумах про жертву Христову. Ми закликаємо до совісті наших прихожан, щоб стримано святкували Новий рік, але людина завжди перебуває у середовищі інших людей та зазнає від них впливу більше, аніж церква.
Отець Володимир Жарський:
- Новий рік завжди припадає на Різдвяний піст. І щоб зрозуміти, як краще зустріти Новий рік, потрібно розуміти значення посту у житті християнина. Піст – це утримання від земних насолод, які не обов’язково пов’язані лише з їжею. Піст – це свідома відмова від тих чинників, від яких є найбільша залежність. Це може бути їжа, соціальні мережі, алкоголь чи танці до ранку. Цей період призначений для того, щоб підготувати себе до свята Різдва Христового.
Немає чітких канонів, які би окреслювали регламент поведінки християнина на корпоративі, новорічному застіллі чи у новорічну ніч. Під кінець року вірянин може подякувати Богові за прожитий рік, підвести підсумки і просити благословіння на прийдешній.
- Нещодавно в інтерв’ю Радіо Свобода Митрополит Епіфаній заявив, що перенесення Різдва з 6 січня на 25 грудня можливе, коли Церква і віряни до такого рішення «дозріють». На сьогодні 60% українців не підтримують цієї ініціативи. Який шлях потрібно пройти українському суспільству, щоб дійти згоди у тому, аби святкувати Різдво разом з усім західним світом 25 грудня?
Отець Василь Луцишин:
- Звичайно, що краще було б святкувати Різдво разом з усім світом 25 грудня, адже дата народження Христа – дуже умовна. Я би акцентував радше на тому, що нам потрібно сприяти приєднанню і переходу церкви Московського патріархату до Православної церкви України, утверджувати нашу єдність і бачення духовного розвитку нашої держави, а вже потім, коли ми станемо єдині у своїй не лише вірі, а й Церкві, можна буде говорити про перенесення дати святкування Різдва. Сьогодні це провокуватиме перекриття деяким фанатичним вірянам шлях до нашої Церкви, бо вони занадто зациклені на цьому. Тому перенесення дати святкування Різдва – це питання часу.
Отець Володимир Жарський:
- Цілком поділяю думку Блаженнішого Митрополита Епіфанія, щодо святкування Різдва. Для того, щоб знайти порозуміння в суспільстві – потрібен час. Адже, такі різкі зміни посіють розбрат між християнами. Православна церква багатьох країн також святкує Різдво за григоріанським календарем. До прикладу: Греція, Болгарія, Кіпр, Румунія, віряни Албанської, Антиохійської та Олександрійської православних церков, а також вірні Америки, Чехії, Словаччини, Фінляндії, Естонії. Тож, ми рухаємося у такому напрямку, але важливо зробити це свідомо і спершу підготувати вірян.
- У чому полягає особливість Різдвяного посту?
Отець Володимир Жарський:
- Це підготовка до величного свята Різдва Христового. За своїм змістом прирівнюється до апостольського посту Петра і Павла. Цей піст не такий суворий, як Великодній, але, як і кожен піст, призначений підготувати нас до великого свята.
Отець Василь Луцишин:
- Сенс посту полягає у духовному стриманні, а коли приходить радість Різдвяної ночі, людина повніше і усвідомленіше сприйме момент народження Ісуса Христа.
Різдво – це радість народження Христа. І піст не є таким строгим, як Великодній, коли ми переживаємо страждання Ісуса і його розп’яття. На перспективу Церква могла би по-новому осмислити те, що цей піст віщує радісну подію, яка дає надію. Однак навіть сьогодні багато прихожан нашої церкви не дотримуються і тих послаблених приписів щодо Різдвяного посту.
Церква закликає під час посту не лише відмовитися і утримуватися від деякої їжі, але й стримуватися від бурхливих емоцій. Той, хто пройде через такий постовий час у гармонійному балансі емоцій, стримувань і певних обмежень, сповна зможе відчути радість Христового народження.
- Чи є серед релігійний свят Різдвяного періоду несправедливо забуті вірянами і менше вшановані, ніж належить?
Отець Василь Луцишин:
- Мені видається, що варто було би більше звернути увагу на вшанування пам’яті 25 грудня Святого Спиридона Триміфунтського – кіпрського чудотворця, який відомий у православній церкві тим, що зцілював хворих і допомагав нужденним. Також відомо, що він брав участь у Першому Вселенському Соборі, де було прийнято «Символ віри».
Мощі Святого Спиридона зберігаються на Кіпрі, а що визначально – його тіло є нетлінним, у нього росте волосся, нігті, а температура тіла залишається 36.6°, як у живої людини.
Цікавим є той факт, що його мощі щопівроку переодягають у нову ризу і перевзувають, бо одяг виглядає поношеним, а взуття – стоптане й стерте. Тому Церква вважає, що Святий і досі ходить поміж люди і допомагає злиденним.
Відомо також, що під час Собору він дискутував із грецьким філософом Арієм, який заперечував Божество і народження від Бога Отця Сина Божого і навчав, що Христос є лише вище творіння. Після розмови зі Спиридоном, Арій, як противник християнства, став його ревним захисником і прийняв Хрещення. Спиридон у своїй святості є рівним Миколаю Чудотворцю, якого свято шанують у нашій традиції і Церкві.
- Зважаючи на пандемію COVID-19, якою буде цього року Різдвяна літургія, оскільки щороку у цей день у різних церквах України збираються сотні прихожан?
Отець Василь Луцишин:
- З початком пандемії вірян у церкві суттєво поменшало, тому й на Різдво ми не очікуємо великої кількості людей і попереджаємо їх про те, щоб дотримувалися усіх карантинних приписів і оберігалися. Ми подбали про те, щоб наші прихожани мали можливість взяти участь у Літургії онлайн і молитися разом з усіма, хто приходить до храму.
- Якою може бути цьогорічна коляда, зважаючи на пандемію коронавірусу і посилення карантину відразу після Різдва?
Отець Василь Луцишин:
- Церква буде рекомендувати і закликати дотримуватися тих державних приписів, які обмежують контакти.
Отець Володимир Жарський:
- З 8 січня очікуємо повного локдауну, тому припускаю, що колядування цього року відбуватиметься по-іншому. Та як саме, спрогнозувати важко.
- У Вашій церкві готують цього року вертеп? І чи буде він ходити від хати до хати?
Отець Володимир Жарський:
- Так, ми готуємо вертеп, однак, очевидно, його виступ відбудеться лише у храмі.
- Упродовж року ми декілька разів вшановуємо Діву Марію, а на другий день Різдва, 8 січня, відзначаємо Собор Пресвятої Богородиці і святого Йосифа Обручника. Чим це свято особливе?
Отець Василь Луцишин:
- У церковній традиції повелося, що коли відзначається пам'ять одного зі знаних святих, то наступного дня після цього свята вшановується пам'ять тих, які мали безпосередній стосунок до цього свята. Наприклад, Різдво Божої Матері – 21 вересня, а 22 вересня ми вшановуємо святих і праведних богоотців Йоакима і Анну, батьків Пречистої Діви Марії. Різдво Івана Хрестителя – 7 липня, а наступного дня вшановуємо Захарія і Єлизавету, його батьків. Тому 8 січня ми вшановуємо Діву Марію і Йосифа Обручника, який її супроводжував, бо вони були причетні до народження Ісуса Христа.
Отець Володимир Жарський:
- Кожне свято є особливим. Собор Пресвятої Богородиці і святого Йосифа Обручника є взірцем християнської родини для нас усіх. Саме в цей день ми наголошуємо на цінностях, які повинні бути в наших християнських родинах.
- Чому саме 9 січня, на третій день Різдва Христового ми вшановуємо первомученика і архидиякона Стефана?
Отець Василь Луцишин:
- Загалом це збіг обставин. Вшанування пам'яті архідиякона Стефана безпосереднього стосунку до Різдва немає. Церковна традиція склалася так, що пам'ять первомученика Стефана вшановуємо у різдвяний час через те, що люди вже вільні від господарської роботи, мають багато часу, тому й можуть святкувати Різдво декілька днів і, за збігом, саме на третій день Різдва припадає це свято.
Святий Стефан шанований Церквою завдяки тому, що він постраждав за віру Христову. Якось з ним вступили у суперечку юдеї з різних місцевостей, які були на той час в Єрусалимі на святкуванні П’ятдесятниці. Їх було багато, але вони не змогли перемогти Стефана у дискусії і вирішили схитрувати: почали оббріхувати його. Цей наклеп став причиною несправедливого засудження і забиття до смерті камінням за віру Христову. У IV столітті його вшановували як святого на рівні з апостолами.
Отець Володимир Жарський:
- Архидиякон Стефан – перший мученик, який прийняв мученицьку смерть за Христа. Також церква згадує 14 тисяч дітей від народження до двох років, які були вбиті за наказом Ірода.
- В українській традиції на свято Преподобної Меланії є звичай маланкування, пов'язаний із переодяганнями і колядою. Наскільки церква підтримує дотримання такого костюмованого дійства?
Отець Володимир Жарський:
- У народі перед Новим Роком – Щедрий вечір. Це залишок стародавнього, ймовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем – це день Преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір або свято Меланки. У Західній Україні в цей день ходять щедрувати. Готують багату вечерю з 12 страв. Обов'язково, щоб була кутя з медом, маслом і волоськими горіхами.
Отець Василь Луцишин:
- То не церковне дійство, а народний обряд, який прижився у день пам’яті Преподобної Меланії. Церква не має права забороняти, але такі дійства у Храмі не практикуються, бо це тільки народна традиція. Вшанування Преподобної Меланії теж не має стосунку до Різдва. Це свята, яка відмовилася від світського і заможного життя, і разом зі своїм чоловіком після смерті двох дітей вирішили жити непорочним життям, допомагали нужденним, подорожуючим і немічним. Коли вони покинули Рим, на їхні кошти було збудовано багато храмів та лікарень. Сама ж вона оселилася на горі Єлеонській (Оливковій) у самотній келії. Завдяки її старанням збудували капличку, де є мощі святих: пророка Божого Захарії, святого Першомученика Стефана і Сорока святих, що прийняли муку в Севастії.
- У коляді «Добрий вечір тобі, пане господарю» йдеться про три празники – Різдво, Василя Великого і Водохреща. Розкажіть, будь ласка, про роль Святого Василя у церковному житті, адже, як відомо, це завдяки йому у православних церквах є Царські врата і загалом той літургійний чин, який здійснюють священники, уклав той же Святий Василь.
Отець Василь Луцишин:
- Святий Василь – це велична постать в історії Церкви. Він жив у дуже кризовий момент для Церкви. Господь благословив саме його на боротьбу за чистоту віри з антицерковною диявольською єрессю, зокрема проти аріан (сучасні Свідки Єгови). Заслуга Василя Великого полягала у тому, що він знайшов точну термінологію і відповідники усіх віронавчальних формул і богословських принципів у боротьбі з єретиками. Він вперше вжив такі поняття і формулювання, супроти яких неможливо було суперечити і знаходити контраргументи.
В обрядовому житті Церкви завдяки Василю Великому сталися зміни, про які Ви згадали – це зведення іконостасу, Царських воріт, за якими відгородилося духовенство від решти людей.
Отець Володимир Жарський:
- Справді, в час Різдвяних свят християни урочисто вшановують Різдво Христове, Обрізання Господнє, Новий рік, Василія Великого і свято Хрещення. Перша і головна праця перегляду і скорочення літургії належить Святому Василію Великому, який приступив до складання свого чину Літургії. Упорядкування храму з Царськими вратами датується початком IV століття.
«ПІРНАТИ У КРИЖАНУ ВОДУ НА ВОДОХРЕЩА З НАДІЄЮ НА ТЕ, ЩО ВСІ ПРОБЛЕМИ ВИРІШАТЬСЯ, ЦЕ – НАДМІРНА НАДІЯ НА МИЛОСЕРДЯ І БЛАГОДАТЬ БОЖУ»
- На Водохреща є традиція занурюватися у водойми. На Вашу думку, наскільки це необхідний ритуал для віруючої людини? Чи це мода, навіяна східним сусідом і впливом Російської православної церкви?
Отець Василь Луцишин:
- Вважаю, що люди не повинні того робити, бо це є впливи на наші традиції та культуру іншої держави і її церкви, які не мають нічого спільного з релігійністю, церковним наповненням і духовним складником цього свята.
Деякі лікарі вважають, що занурення у крижану воду сприяє здоров’ю, однак якщо людина упродовж року не готується до таких занурень, а на Водохреща пірнає у крижану воду з надією на те, що всі її проблеми вирішаться, то це – надмірна надія на милосердя і благодать Божу.
Отець Володимир Жарський:
- 19 січня Христова Церква святкує велике свято, яке називається Богоявлення, Хрещення. Після Богослужіння в церквах здійснюється велике освячення води, яке звершується раз на рік. Вода освячується напередодні і на саме свято Богоявлення. Богоявленська вода називається «Агіасма» (велика святиня). Напередодні свята Церква встановила строгий піст. Приступаючи до вечері, спочатку споживаємо Йорданську воду. Також Йорданською Водою окроплюємо приміщення, повернувшись із церкви. А на запрошення приходить священик, який молиться у нас вдома і окроплює нашу сім’ю.
На свято Богоявлення вкоренився звичай і ми його полюбили, – купання (гартування) в озерах, річках, водоймах. Я б хотів застерегти від такого купання на свято Хрещення, нічого святого в купаннях на Водохреща немає. Я думаю, що прийшов час, коли треба викорінювати цей звичай (обряд), який набирає великої популярності серед християн і витісняє з нашого духовного життя велике і радісне свято Хрещення ГНІХ.
«Досліджуйте, що угодне Богові, і не беріть участі в неплідних ділах темряви, але викривайте, бо те, що вони роблять, соромно і говорити! Усе ж те, що викривається, стає явним, є світло», – говорить Апостол Павло.
«ЦЕРКОВНЕ БОГОСЛУЖІННЯ ВІДТВОРЮЄ ПОДІЮ НАРОДЖЕННЯ ІСУСА ХРИСТА, А МИ Є УЧАСНИКАМИ ЦІЄЇ ПОДІЇ»
- Доки прийнято колядувати і коли завершується цикл новорічно-різдвяних свят?
Отець Василь Луцишин:
- На сороковий день після народження Ісуса Христа на свято Стрітення завершується цикл Різдвяних свят, а відтак стихають колядки і пісенні вшанування народження Христа.
- Які найважливіші атрибути новорічно-різдвяних свят мали би бути у кожному домі і дотримання яких традицій є обов’язковим, а про які маємо вже забути?
Отець Василь Луцишин:
- Щодо атрибутів новорічно-різдвяних свят, то, наприклад, дідух і ялинка, не мають церковного коріння. Ялинка прийшла у нашу культуру з Європи, дідух – з глибини наших віків від пращурів – язичників. Ці символи свят прижилися у церковному побуті і набрали святкового позитивного змісту. Традиційною стала Свята вечеря, а також саме передчуття радісного духовного піднесення великого свята. А вертеп оспівує і програє заново всі події, які передували й супроводжували народження Ісуса. Вертеп – це оцерковлений народний фольклор.
Отець Володимир Жарський:
- Церковне богослужіння відтворює подію народження Ісуса Христа, а ми є учасниками цієї події. Різдвяні свята не мають нічого спільного з атрибутами. Це час, який потрібно приділити спілкуванню з Богом, з рідними і вшануванню новонародженого Христа.