Ми, дорогі у Христі, торжественно оспівуємо подвиг наших апостолів, а особливо первоверховних апостолів Петра і Павла. Церковна історія свідчить, що саме приблизно в цей день, 12 липня, в Римі уже після винесення вироку були виведені на страту два апостоли Церкви Христової. Перший юдей Петро. Йому було винесено вирок розп’яття на хресті, але він вважав, що недостойний бути розп'ятий так, як його Учитель, тому попросив себе розп'яти стрімголов, із почуттям великого покаяння за те, що він у свій час відрікся від Господа.
Другий Павло, римський громадянин. А для громадян Рима страта на хресті була заборонена. Павлові було присуджено відтяти голову.
І ось в цей день ці два апостоли, які найбільше потрудилися для благовістя Христового, для поширення Євангелії, переступили поріг вічності. І так, як апостол Павло в другому Посланні до Тимофія, перебуваючи у тюрмі, говорить, що «я добрий подвиг звершив, я вже потрудився, і мені належиться вінець слави». Тобто це роздуми і висловлювання людини, яка чесно і сумлінно виконала свій земний обов'язок. Так як хлібороб, що трудився в поті лиця від раннього ранку до пізнього вечора, йде зі спокійною совістю на відпочинок, так йшли на вічний відпочинок два славних первоверховних апостоли Петро і Павло через страшні муки, але вони твердо вірили, що осягнуть вічне Життя.
Ми часто любимо говорити, що весь світ покорили, переконали прості неграмотні апостоли. Але хочу дещо поправити, внести певні корективи в це тлумачення.
Чи правда, що апостоли були неграмотні? – Це далеко і зовсім не так. Проаналізуємо, взявши в руки Євангеліє, життя і діяльність наших апостолів. Візьмемо перше Євангеліє, яке написав апостол Матфей. Євангеліє свідчить, що він був митник, тобто він збирав податки. А таку посаду могла обіймати тільки та людина, яка мала комерційну, економічну освіту. Отож про Левія Матея ми не можемо говорити, що він був неграмотний. Це хибна думка, тому що обіймати таку посаду не міг простолюдин, неграмотний чоловік.
Візьмемо другого апостола, який написав своє Євангеліє – Марк. Учень і послідовник апостола Петра, який дуже динамічно і гарно виклав усі події євангельські, який передав дух апостола Петра нам усім. Описати і скласти ці події також не могла людина неграмотна.
Третє Євангеліє від апостола Луки, апостола із 70. Євсевій Кессарійський, історик IV ст., свідчить, що Лука був лікар. Але це не єдине свідчення. – Павло описує свою подорож, і зазначає, що з ним разом був лікар Лука.
Лікар – це не є неграмотна людина. Лука надзвичайно освічений і акуратний науковець, про якого свідчать історики. Він в Дії святих апостолів так виклав історію розповідей апостолів, що там настільки правдиво подані історичні факти, що його визнають найсумліннішим істориком за всі часи.
Апостол Лука як лікар: погляньмо на початок Євангелія від Луки – обставини, які супроводжують зачаття і народження Івана Хрестителя. Ніде нема такого чіткого і детального зауваження. Він говорить, що священик Захарія був уже старий. Єлизавета, його дружина, була уже також стара. І в неї як в жінки закінчились уже усі ті функції, щоби народити дитину. І це дуже важливо, оскільки тільки глибоковіруюча і глибокоосвічена людина могла це записати і передати для прийдешніх поколінь.
Апостол Йоан Богослов – один із синів Заведея, про якого говорить Євангеліє, що вони одні із перших були покликані до апостольського служіння. Заведей, їхній батько, був людиною не бідною. Він тримав цілий риболовецький кооператив на березі Галилейського моря. І, будучи людиною заможною, він дав своїм синам належну освіту: і Яків, і Йоан були освіченими людьми. Йоан за свою чистоту, коли він в юності прийняв благовістя Христове, згодом будучи щедро просвіченим Духом Святим, приніс до нас таке особливе, таке оригінальне Євангеліє від Йоана.
Нарешті про наших первоверховних апостолів Петра і Павла, день яких ми сьогодні святкуємо. Ми вважаємо їх не неграмотними. Прості – так. Вони дотримувалися заповіді Ісуса Христа «Будьте прості, як голуби, і хитрі, як змії». – В цьому житті, де треба знати, де які обставини вивчати, щоб належно нести Слово Боже.
Апостол Петро був людиною освіченою, бо, читаючи його Перше і Друге Соборне Послання, ми не можемо закинути цій людині неграмотності якоїсь.
Ну і, нарешті, апостол Павло, який написав 14 писань. Він досконало знав старе письмо Старого Завіту, Тору єврейську. Саме добре аналізуючи старе письмо Старого Завіту, апостол Павло виклав ті усі пророцтва щодо Ісуса Христа, що Христос саме той проповідуваний первосвященик, що приніс Себе в жертву за все людство. І про апостола Павла а Діях святих апостолів в 26-му розділі свідчить один із прокураторів Кессарії Филипової. Коли розглядалася справа апостола Павла, коли він був заарештований в Єрусалимі, згодом переведений в Кессарію, то зібрались Фест прокуратор і цар Агрипа. І апостол Павло проповідував перед ними. І цар Агрипа, обізнаний в юдейських законах, каже до апостола Павла: «Ти таке говориш, що нам не зрозуміло. Це велика вченість твоя доводить тебе до такого безумства». Тобто цар Агрипа свідчить, що апостол Павло був високовченою людиною.
Ті апостоли не мали освіти тих еллінських древніх філософів, їм було чуже еллінське різнослів'я, яке не мало ніякого практичного застосування у духовному житті. Вони просто були розумні, сповнені Духом Святим, для того, щоб проповідувати Євангеліє.
Церква нас навчає, що наукою ніякий християнин не повинен ігнорувати. Віра християнська – це не є віра неграмотних. Це є віра, яку нам передали глибоко вчені люди.
Ми знаємо Юстина філософа, одного із перших християнських апологетів, проповідника в перших віках християнства (100-165). Ми знаємо великих вчених цілого світу: Ісаака Ньютона, чи Енштейна, чи академіка Павлова, чи інших вчених, академіків, які мали глибоку віру. Але їхня віра була осмислена інтелектом, який їм дав Господь.
І сьогодні ми прославляємо наших апостолів, які своєю твердою вірою і своїм інтелектом розносили вістку, проповідували Євангеліє про Ісуса Христа в усі кінці землі.
Але закінчимо свою розповідь словами того самого глибоковіруючого та високовченого апостола Павла: «…Якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любові, я був би - ніщо. І якби я роздав бідним усе, що мав, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жадної користі» [І Коринт. 13, 2-3].
Тому нехай усі наші таланти, а особливо інтелект, будуть розчинені в глибокій любові до свого ближнього і до милосердного Господа, і саме тоді буде наше життя прикладом для багатьох для навернення до Христа, до тої віри євангельської. І Господь, за молитвами святих апостолів, дасть кожному із нас ті блага, які пообіцяв тим, хто любить Його. Амінь.
Газета "Успенська вежа", № 7, 2017
