Коли після одержання на Синайській горі Закону Мойсеїв народ наблизився до Обіцяної землі, пророк направив посланців кожного з дванадцятьох колін уперед із наказом: «Зійдіть на гору, та огляньте землю, яка вона, і люд, що в ній живе, сильний він чи слабий, мало його чи багато, і який той край, де він живе,.. і які міста, що в них живе він» (Числ. 13: 17-19). І відразу ж додав: «Та будьте сміливі» (Числ. 13:20).
Як же по-різному побачили Ханаан дванадцятеро розвідників! Десятеро злякались – і це стало причиною багаторічних мандрів їхнього народу пустелею до повернення в Обіцяну землю. Лише двоє розвідників, Ісус Навин і Калев, зберегли витримку й сміливість, врятувалися від зневіри – і на винагороду за мужність вони згодом, за сорок років, очолили входження до Ханаану.
Сорок днів Різдвяного посту, що починається сьогодні, символічно зображують сорок років пустельної дороги визволення з єгипетського полону. Ці дні, в котрі Церква пропонує нам випробувати свою духовну силу перед майбутньою різдвяною зустріччю зі Спасителем світу, даруються кожному християнинові як нагода здобути власний досвід пустелі, досвід аскези, гідної стати знаряддям духовної боротьби за нашу Обіцяну землю – майбутнє Небесне Царство.
Ми сьогодні теж стоїмо на рубежі й шукаємо в собі мужности зазирнути за нього. Десятеро полохливих ізраїльтян побачили в Ханаані сильний народ, укріплені міста, непривітну до чужинців землю, воїни ж здалися їм велетнями, проти яких самі розвідники виглядали сараною. Непевність і страх можуть породити й у нашій уяві нездоланні перешкоди до зустрічі з Христом. Тоді спокуси здаватимуться нам нездоланними, довколишні люди – чужими, опоненти – велетнями. Сама рідна земля, Україна, дана нам Богом, виглядатиме крізь криві дзеркала страху виснаженою й немічною, нездатною відродитися.
Ісус Навин і Калев також бачили і укріплені фортеці, і досвідчених воїнів. Але вони зуміли прозирнути далі: помітили за перешкодами вельми добру землю, що справді тече молоком та медом, а найголовніше – відчули: «Господь з нами: не лякайтесь їх» (Числ. 14:9). І недарма за сорок день, увечері під Різдво Христове, ми всі багато разів повторюватимемо на всеношній службі: «З нами Бог, розумійте, народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог». А водночас пригадуватимемо слова ангельського пророцтва Йосифові: «Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить: З нами Бог» (Мт. 1:23). Емануїлом, що означає дослівно «З нами Бог», ангел назвав Христа.
«З нами Бог» - ось ключ до життєвої відваги, знайти який допомагають нам майбутні дні Різдвяного посту. Адже піст веде нас до ясел із Божим Сином, дарованим кожному з нас за Спасителя й Провідника до вічности. Спокій, стриманість, молитва, вчинки милосердя, якими прикрашається піст, допомагають нам відкрити в собі силу стати перед Його очима, пережити Його всепереможну присутність у нашому повсякденному житті, так виразно відбиту в популярній церковній пісні:
З нами Бог, розумійте, люди,
З нами Бог був і є, і буде,
Все на Нього уповайте,
І нічого не лякайтесь,
З нами Бог.
Нехай же Боже благословення перебуває з усіма вами протягом цих постових днів, і нехай Різдвяний піст гідно вивершиться щасливим відкриттям: з нами Бог!
Христос посеред нас! – І є, і буде!
† Ігор
архиєпископ Харківський і Полтавський
