XVII фестиваль церковної музики, який проходив 7-8 жовтня у м. Гіжицько Варміно-Мазурського воєводства Республіки Польща об’єднав українців Польщі та України, залучивши широке коло місцевого польського населення та гостей із сусідньої Литви.
Цьогорічний фестиваль, який проводиться спільно Мазурським відділенням Об’єднання українців (Голова товариства – п. Катерина Полевчак) та місцевою парафією УГКЦ св. Тройці (настоятель о. Д-р. Василь Парасюк ЧСВВ) зумів донести до польської громади красу і духовну велич української церковної пісні, яка живе і розвивається як на історичній Батьківщині, так і місцях примусового поселення на Півночі Польщі.
«Нам дуже важливо, щоб у нас виступали відомі в Україні хори. Але особливо цього року, коли ми відзначаємо 70-річчя Акції «Вісла», ми хотіли, щоб виступило якомога більше українських хорів, які діють у Польщі, – зазначила напередодні Катерина Полевчак, голова Мазурського відділу ОУП.
Так і сталося! З України прибули кращі колективи м. Львова – чоловіча хорова капелла «Дударик», Львівський муніципальний хор «Гомін», жіночий склад заслуженої хорової капелли «Трембіта», а також хори «Ставрос» Львівського ставропігійного братства св. ап. Андрія Первозваного і «DEISIS» оо. Василіян із смт. Брюховичі.
За задумом організаторів, першого дня захід відбувся у храмах м. Гіжицька та Венгежово, де зосереджено найбільше українського населення.
Наступного дня 8 жовтня, усі 11 колективів роз’їхалися по менших віддалених парафіях, де в місцевих українських храмах супроводжували св. Літургію та принесли духовну пісню до населення, яке 70 років тому у рамках акції «Вісла» було насильно депортоване з етнічних українських земель Надсяння, Холмщини та Бойківщини.
«Для нас українська церква-це радість і жива водиця для громади. Допоки її не було, ми не могли розвиватися і культурно, і освітньо. Чинник асиміляції був досить інтенсивнішим. Ми раді були гостити хори з України. Для нашої громади – це є приємність, що Україна має такі таланти, і що вони сьогодні завітали до наше селище, де живе 80 родин українців»- зазначила Єва Царик із Видмін, коріння якої походить із Холмщини.
Відкриваючи 8 жовтня гала-концерт у римо-католицькому храмі св. Казимира, маршалок сеймику п. Мирон Сич зазначив: «Якби не події 1947 року, ми могли сьогодні зібратися у зовсім іншому місці, але так сталося, що 70 років тому в рамках акції «Вісла» наші родичі були поселені в цій місцевості. З цього часу ми розвиваємо свою культуру і мову тут. Ми раді, що маємо порозуміння, що можемо сьогодні зібратися у цьому величному храмі і всі разом у такій великій громаді насолоджуватися українською церковною музикою, яку для нас виконають хори з Польщі, України та Литви».
Голова Мазурського відділу ОУП п. Катерина Полевчак вітала представників місцевого уряду, які прибули не тільки з повіту Гіжицько, але і сусідніх, гостей із України, чисельне духовество і монашество УГКЦ та РКЦ в Польщі.
Духовну пісню виконали крім гостей із України, вчительські колективи із Гіжицка і Венжежово, хори храмів УГКЦ м. Білий Бір і Варшави, колектив «Клірос» з Ольштина, «Потік» із Кошаліна, та «Варса» із м. Алитаус (Литва).
«Цей фестиваль має велике значення для українців у Польщі, а також і місцевої громади. Сьогодні ми бачимо великий професійний ріст рівню заходу-географічно він охоплює не тільки усю Польщу, але і Україну та Литву, росте і ріст виконання духовної української музики. Організатори зуміли організувати приїзд професійних колективів з України, а також і аматорських, які мають хороший рівень виконання. Мені позитивним є те, що колективи були задіяні не тільки у гала-концерті, але в інших заходах, якими ці два дні були насичені. Позитивно є участь хорів у недільніх Богослужіннях та відвідини українських громад по околицях Гіжицька» - зазначив Руслан Ляшенко, диригент Львівського муніципального хору «Гомін» та хору «Ставрос» Львівського крайового ставропігійного Братства св. ап. Андрія Первозваного.
Спільним виконанням «Боже Великий, Єдиний» завершився XVII фестиваль церковної музики у м. Гіжицьку, який має велике значення у зміцненні та розвитку української громади та збереження її надбання у Польщі.
Українці Гіжицька є прикладом стійкості, толерантності та приязності для нас усіх, які задля розвитку УКРАЇНСЬКОГО працюють спільно, злагоджено, стверджуючи свою ідентичність та показуючи світу столітні надбання духовної спадщини.
о.д. Юрій Федів
