У першу неділю після зіслання Святого Духа Церква звершує пам"ять всіх святих. Для сучасного ліберального суспільства життя і подвиги святих -- незбагненна таємниця. Ліберали не розуміють, коли читають про осіб які "вірою царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були на війні, обертали в розтіч полки чужоземців; жінки діставали померлих своїх із воскресіння; а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння; а інші дізнали наруги та рани, а також кайдани й в'язниці. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем, тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних" (Євр.11, 33-38). Ліберальне суспільство запитує:"Як це можливо? Кому це потрібно? Для чого цей фанатизм?"
Так, існує таємниця святих, і, коли не маємо від неї ключа, не зможемо зрозуміти їх поведінку, стійкість і вірність. А ключ до цієї таємниці дає недільне Євангеліє. Церква нагадує нам слова Христа: "Кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм" (Мф.10, 32-33). Ось, власне, і вся таємниця. Просто ті, кого ми називаємо святими, прийняли Христа не як "ідеал", не як "принцип", не як "ідею"; вони прийняли Його як ЖИВУ БОЖЕСТВЕННУ ОСОБУ. Вони вибрали Христа з поміж усіх інших особистостей: царів, первосвящеників, імператорів, філософів, мудреців.Вони не посоромились і не побоялися визнати Його Богом перед тими, для кого Він був ніщо, або був об"єктом глузування. Вони проповідували Його як свого Вибранця, Котрий для них був дорожчий ніж будь-які людські знайомства і зв"язки. З моменту, коли вони прийняли Христа у своє серце, хто б їм не казав: "Вибирай: я чи Христос", вони не коливаючись вибирали Христа. Тому і Христос визнає їх перед Небесним Отцем, тому дає їм всі ті якості , які перечисляє ап. Павло у посланні до Євреїв.
Ми всі покликані до святості. Святі вже зробили свій вибір, а ми ще коливаємося, святі вже дійшли, а ми ще йдемо. Святі вже сяють досконалістю, а ми ще падаємо і встаєм, встаєм і знову падаємо... Але "мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса" (Євр. 12, 1-2).
