Вже понад півроку в цілому світі триває святкування століття від моменту заснування Скавтської української організації Пласт. Завершальною урочистістю має стати Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч (ЮМПЗ) у Львові в серпні 2012 року. Власне у Львові і зародився Пласт. Його засновниками були Іван Чмола, Петро Франко (син Івана Франка) та Олександр Тисовський. Вони орієнтувалися на основоположні засади світового скавтинґу, який виник в Англії в 1907 році і успішно поширювався в різних країнах.
Історія Пласту надзвичайно бурхлива. Багато разів треба було відроджуватися і починати все спочатку. Секрет такої живучості криється в засадничих принципах, які сповідують пластуни. Це, насамперед, вірність Богові та Україні, а також бути готовим прийти на допомогу людям і виявляти послух пластовому проводу.
В основу пластового виховання покладена ідея постійного самовдосконалення. Саме цей процес сприяв формуванню еліти української нації. Серед тих, хто одержав пластовий гарт були Степан Бандера, Роман Шухевич, Ольга Басараб, Дмитро Вітовський, Катерина Зарицька, Василь Кук, Любомир Гузар, Богдан Гаврилишин, Борис Гудзяк та інші.
Великим приятелем і опікуном Пласту був Патріярх Мстислав, за що і був іменований "Добродієм Пласту". На ЮМПЗ з нагоди 60-ліття Пласту, яка проводилася у США в серпні 1972 року, Блаженніший Митрополит Української Православної Церкви у США Мстислав відслужив Літургію в асисті численного духовенства, а також брав участь в соборному молебні і виголосив гарну, патріотичну проповідь. Пропонуємо Вашій увазі деякі уривки з цього це Слова.
Улюблена молоде наша!
Час не в людській спроможності, але в спроможності Божій. Він Один - Всесильний і готовий допомогти людині у всьому, коли вона прагне помочі Божої. І оці радісні дні, що тривають тут серед прекрасної природи - свідчать і стверджують цю велику істину, що все в руках Божих і все в Його спромозі.
Надзвичайно важко нам далеко поза Батьківщиною переборювати всі труднощі оточення і всі умовини буття нашого на стежках і роздоріжжях всесвітніх, щоб зібрати тут найкращих посеред нас - наше майбутнє, нашу надію, нашу молодь, наших дітей і наших внуків. І чи ж це не велика ласка Божа, чи ж це не прояв отієї сили Божої, яка допомогла нам все перебороти, щоб бути тут з нашими найменшими, з нашими найдорожчими, які йдуть під прапорами, на яких написано "З Богом і за Україну".
Серед цих радісних днів, сьогоднішній день буде за найвеличніший, за найбільш закарбований в нашій пам'яті, яка переховає його на довго. Переховають його в далеке-далеке майбутнє разом наші наймолодші.
Ви ж, мої дорогі, не забувайте про мучеників і страдників України.
Не забувайте про мучеників - попередників, бо коли зірвете нитку з ними, тоді тяжко буде вам іти в майбутнє і тяжко буде вам служити Богові й Україні.
Прислухайтеся до могил українських, що їх ворог масово зруйнував на нашій Батьківщині. Згадайте, що саме Шевченко навчив нас пам'ятати про українські, тільки українські могили, що з вітром говорили про нашу правду. Вчувайтеся в це, чого вчать українські могили. Вони вчать шанувати предків, йти за їх прикладом, за прикладом тих попередників, які з Богом на устах і з мечем в руках ішли боронити нашу прекрасну Батьківщину.
Оксана Захарчук
