Возлюблені та бажані браття і чада у Господі,
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Знову сходить благоговійний і радісний день святої Пасхи, що несе радість, утіху та животворящу надію всім віруючим, не зважаючи на пануючу в усьому світі важку атмосферу, спричинену багатосторонньою кризою, з усіма її болючими наслідками, що постають в щоденному житті людей. Воскрес із Гроба Христос, Богочоловік, і разом з ним воскресла і людина! Тиранія смерті відійшла в минуле. Відчай від полону аду відійшов безповоротно. Єдиний Всемогутній і Податель життя, що прийняв Своїм добровільним Втіленням біду нашої природи в цілому, так само як і причину цієї біди, цебто смерть, від нині «умертвив ад блиском Божества»[1] і подарував людині «надмір» життя.[2]
Диявол, хоча він уже позбавлений своєї могутності, безсилий та осміяний, залишаючись вірним своєму імені, невпинно порочить і чорнить цей надмір життя, який подарував нам Воскреслий Господь. Він чорнить його через гординю, яка все ще існує у світі, як перед Богом, так і перед ближнім, і перед цілим світом. Він оскверняє його за допомогою «старої іржі», яка є в нас самих, цебто схильності до гріха, майстерно використовуваної для того, щоб заманити нас у пастку реального гріха чи омани у вірі. Саме з цієї «іржі» народжується гординя, і разом з нею, вони є тією мерзенною парою, яка відповідальна за спотворення наших відносин з самими собою, з ближніми, з Богом і з усім творінням. Тому нам абсолютно необхідно відчистити обережно та акуратно цю іржу для того, щоб животворне світло нашого Воскреслого Господа яскраво засяяло в нашому розумі, в нашій душі та в нашому тілі, розганяючи темряву гордині і, відтак, «надмір» життя міг би пролитися на весь світ.
Цього не можна досягнути ні з допомогою філософії, ні завдяки науці, мистецтву, чи технології, а ні з допомогою будь-якої ідеології, а тільки нашою вірою в Страсті та в Хрест, в Гроб і в Богочоловіка Христа, що зійшов в ад і воскрес із мертвих, вірою, яка виявляє себе через сакраментальне життя Церкви, а також через нелегку, постійну духовну боротьбу. Церква як Тіло Христове безперервно переживає з віку в вік чудо Воскресіння. Церква через Святі Тайни, Богослов'я та через слідування вченню дає нам змогу бути причетними до чуда, долучитися до перемоги над смертю, стати чадами, що зросли у світлі Воскресіння, і насправді «причасниками Божої природи»[1], як це відбувалося з Святими. Терниста трава пристрастей, що виростає в глибинах наших сердець, угноєна іржею «вітхої людини»[2], повинна якнайшвидше преобразитися у Христі, через Христа і заради Христа та Його живих образів, цебто заради наших ближніх, в квітник непорочності, святості та праведності. Священний піснописець доречно оспівує: «Одягнуті в одежу правди світлішу від снігу, в сьогоднішній день Пасхи возвеселімося, бо в ньому Христос як Сонце правди, із мертвих возсіяв, і всіх нас нетлінням просвітив».[3] Біла одежа правди була передана нам символічно під час Святого Хрещення, і ми покликані через постійне покаяння, радісні сльози, невпинну молитву, обмеження бажань, терпіння перед життєвими труднощами і невпинне старання виконувати всі Божі заповіді, і, перше за все, найголовнішу – любов. Так ми очистимо цю одежу, долучаючись до хресного самоумаління Богочоловіка, щоб і в наше життя, і в світ, що навколо нас, прийшли пасхальне радування, радісне світло Воскресіння і спасіння.
Ми посилаємо Вам ці слова з Фанара, де ми переживаємо Страсті Великої П'ятниці та радість Воскресіння, висловлюючи турботу Церкви-Матері і бажаючи Вам від усього серця прийняти дар спасіння та пасхальне благословення Владики Життя нашого, що воскрес із мертвих.
Свята Пасха 2010
† Варфоломій Константинопольський,
Палкий перед Богом молитвеник за всіх Вас до Воскреслого Христа.