Для львів’ян це символ священика- українця, який протягом тяжких 24 років радянського тоталітарного режиму вів душпастирство в церкві свв. апп. Петра і Павла, що на вул. Личаківській.
У далекому 1989 р., коли про незалежність Української Держави ще ніхто відкрито не говорив, о. Володимир Ярема разом із о. Іваном Пашулею зробили перший крок до відродження суверенності, проголосивши третє відродження Української Автокефальної Православної Церкви.
27 лютого згідно рішення єпархіальної Ради Львівської єпархії УАПЦ було присвячено вшануванню пам’яті Патріярха Димитрія.
О 10,00 у храмі свв. апп. Петра і Павла розпочалася св. Літургія, яку очолив архієпископ Львівський Макарій Малетич у співслужінні 32 священиків з Львівського, Золочівського, Старосамбірського, Жовківського, Кам’янко-Буського, Буського та Пустомитівського деканатів.
На святій Літургії молилися представники із всіх районів області, а також гості із Києва, Харкова, Миколаєва, Кіровограду, Тернополя та Івано-Франківщини.
О 12,00 соборною панахидою, спільно із духовенствою Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, на чолі з архієпископом Харківсько-Полтавським Ігорем Ісіченком було проведено молитву за спокій душі Патріярха Димитрія. До присутніх із словом звернувся Владика Ігор Ісіченко, я кому розповів про батьківську любов Патріярха Димитрія до вірних, пастирські настанови, якими Він постійно жив.
На панахиді був присутній мер м. Львова п. Андрій Садовий, який звернувся до присутніх та нагадав роль о. Володимира Яреми у суспільстві в час розквіту атеїзму, його тяжку працю в збереженні духовності львів’ян.
Зусиллями Благодійного Фонду ім. Патріарха Димитрія, при допомозі Львівської єпархії УАПЦ та Львівського Ставропігійного Братства св. ап. Андрія Первозваного в палаці учнівської молоді, що пл. Петрушевича, 2 відбувся вечір пам’яті, присвячений Патріярху Димитрію (автор сценарію - Марія Горбаль).
Вечір пам’яті вели Василь Курило та Роксоляна Лабай-Лазуркевич.
З благословенням до присутніх звернувся Архиєпископ Макарій. В своєму слові до присутніх архиєрей назвав покійного Патріарха Димитрія великим сином України, який боровся за правду і справедливість, а також закликав всіх до цієї боротьби.
«Сьогодні в Україні є ще Патріарх, є Предстоятель, є єпископи, але наступника, який міг би замінити цю людину, немає. …Мені як єпископу прикро, що ці заходи відбуваються тільки в нашій єпархії, і я дякую владиці Ігорю, що він завітав до нас. …Він хотів, щоб наша Церква об’єдналась із УПЦ в США, і так вона могла б подолати канонічну ізоляцію, або прямо звернутись до Вселенського Патріарха, щоб він взяв УАПЦ під свою опіку».
Після владики Макарія своїми думками про Патріарха Димитрія з присутніми поділився архиєпископ Харківський і Полтавський УАПЦ Ігор (Ісіченко). Владика розпочав промову із запитання: чи вважав священик Володимир Ярема, який 1989 року став на чолі відродження УАПЦ, що його головна місія ще попереду? Відповідаючи на це запитання, архиєпископ наголосив, що влітку 1993 року Українська Автокефальна Православна Церква виглядала майже цілком знищеною, на догоду церковним проектам Президента Леоніда Кравчука. «Церква не мала своєї єпархіальної структури, була позбавлена адміністративного центру, юридичних прав і майна. Політичні лідери Народного руху та дочірніх партій, переконані в продуктивності ідеї штучно створеної УПЦ КП, розглядали вірність УАПЦ, як підживлену ззовні патологію, а саму УАПЦ, як анахронізм, що ось-ось припинить своє існування. За цих умов згоджуватись на предстоятельство означало свідомо йти на наругу. На безкомпромісний конфлікт із владою. Як любив говорити о. Володимир: "Іти з мотикою на сонце"», - додав владика Ігор. Він також зазначив, що Патріарх наполегливо шукав виходу з канонічної ізоляції УАПЦ: «Шлях розколу, перспективу самодостатнього існування православної спільноти поза єдністю із іншими Православними Церквами Патріарх Димитрій відкидав». На завершення архиєпископ Харківський пригадав всім настанови Патріарха: щоб Церква була чистою, Божою, а тим більше - Церква українського народу. У подячному слові архиєпископу Ігорю ведуча вечора пам'яті Роксоляна Лабай-Лазуркевич підкреслила, що «інтелектуальна єдність цих двох мужів, владики Ігоря (Ісіченка) - зі Східної України та Патріарха Димитрія - і з Західної, ніби засвідчує єдність самої України».
Думками про спільні роки парафіяльного служіння разом із майбутнім Патріархом УАПЦ о. Володимиром (Яремою) поділився настоятель храму свв. апп. Петра і Павла прот. Микола Кавчак, який розповів про свій життєвий шлях до священства, в якому зразком для нього був настоятель Петро-Павлівської церкви Львова – о. Володимир Ярема, аж до моменту, коли він став свідком таємного монашого постригу майбутнього Патріарха.
У своєму емоційному виступі голова Львівського Ставропігійного Братства св. ап. Андрія Первозванного, член Патріаршої ради УАПЦ доктор Роман Максимович змалював присутнім живий портрет покійного Патріарха, як він сумував за зруйнованим рідним краєм на Сяноччині, а також про непересічні знання Патріарха церковного мистецтва та архітектури. «А потім настав 1947 рік. Маючи художню освіту, він міг собі спокійно сісти в Національному музеї і займатися мистецтвом. Але він бачив своє покликання в іншому – у служінні Церкві й народу. Так, бо в той час служити в Церкві, то треба було щиро себе присвятити і служінню народу», - зазначив Роман Максимович. Він пригадав, як на кожне богослужіння зі всього міста збирались люди, щоб почути хоч кілька слів від о. Володимира Яреми, який говорив всупереч тотальній радянські пропаганді правду про історію України.
Відомий український публіцист, дисидент та близький соратник Патріарха Димитрія Євген Сверстюк поділився з присутніми роздумами про харизму та про дар до наукових досліджень покійного Патріарха, а також розповів кілька історії, як покійний Глава УАПЦ зачаровував оточення своєю простотою і відкритістю. Цитуючи одного із чиновників державного департаменту у справах релігій, який говорив, що «Патріарх справді має в собі щось, що «світить», і хочеться слухати його і вірити йому», Євген Сверстюк закінчив виступ. На завершення він також пригадав присутнім слова Патріарха Димитрія: «Будьте справжніми, треба вірити і діяти відповідно до віри».
Парафіяльні хори храмів свв. апп. Петра і Павла (керівник Мар’яна Тимчишин), св. Володимира Великого м. Львів-Винники (керівник Олександр Москаль), хор братства св. ап. Андрія Первозваного (керівник Вікторія Ліпковська) виконали духовні твори. Хор «Оранта» церкви Успення Богородиці молитовно заспівали «Херувимську пісню», автором якого є Патріярх Димитрій, а Наталя Степаняк, студент Львівської Національної Консерваторії ім. М. Лисенка виконала «Під Твою милість» Соневицького.
Спільним виконання «Вічная пам’ять» та «Боже Великий Єдиний» завершилися скорботний вечір пам’яті, присвячений Патріярху Української Автокефальної Православної Церкви Димитрію (Яремі).
Власний кореспондент
