Неля Мельник, регент церковного хору парафії Св. Софії УАПЦ м. Золочева
Це людина - подвижник не лише на Божій ниві, але й у мистецькій сфері. Його обдарування художника-маляра, поетичний дар, ораторський хист промовця-проповідника та дослідника-науковця залишили помітний слід в культурному розвитку української спільноти. Обдарована Богом людина талановита у всьому. Велика жага до пізнання, яскраве творче мистецьке обдарування, відповідальність та глибока релігійність вирізняли його серед однолітків.
Талант музиканта – співака, диригента, композитора, проявлявся ще у ранньому дитинстві. Він знав багато народних пісень, охоче співав на людях, музикував, приймав участь в театральному гуртку.
«Моєму спілкуванню зі старшими помагало й те, що я добре запам’ятовував мелодії та тексти пісень, і міг проводити свого роду репетиції. Я весь час десь знаходив нові пісні».
Спогади Патріарха Димитрія
«Такий малий, а голос як у великого» - говорили про Володимира Ярему.
У неділю та в святкові дні він проводив у церкві в рідному селі -прислуговував при відправі, або у крилосі біля дяків: співав псалми, тропарі, кондаки, читав Послання святих апостолів. Не пропускав і вечірніх Богослужінь.
Зокрема у своїх спогадах Володимир Ярема пише:
«В церкві слідуючи задіями дяка (я все старався стати ближче до нього), дізнався, що і де знаходиться у великому служебнику, з якого дяк співав тропарі та читав апостола. Тексти священика я також знав майже повністю напам’ять».
Куди б не провадили життєві дороги, юний Володимир Ярема завжди знаходив дорогу до церкви. Його захоплював та цікавив спів, який він аналізуючи запам’ятовував.
«Коли почалася вечірня, мене захопив спів дяків. Їх було десь по двадцять у крилосах. Катедральний дяк показував, хто дальшу стихиру має співати «прим», тобто першим голосом, а всі досить узгіднено «вторували». Деякі пробували «басувати».
Зі спогадів про відвідини Перемишля.
«Я часом підспівував… бо в мене був широкий діапазон і я міг тягнути тенором і басом».
«Неділями я часто ходив до церкви в Сокаль, щоб побачити мальовила та послухати тамтешнього хору. Дириґентом був дяк Кнейчук. …Часом аж присідав до землі, коли треба було виконати pianissimo, а хористи не піддавались. Були там сильні баси, місцеві різники. …. В Поториці також був хор, але його ніхто не вчив, – співали, як вміли….»
Бажання пізнавати Боже слово через співану молитву переросло в бажання осягнути музичну науку. Молодий Володимир Ярема здобуває початкову музичну освіту на приватних заняттях у диригента Сави Неборча – випускника Вищого Музичного Інституту імені Миколи Лисенка у Львові. А також усиленно займається самоосвітою:
«Замовив у книгарні партитуру «Літургічніпісні архікатедрального хору» …і, переписавши багато партитур світських хорів Лисенка, Леонтовича і других композиторів, поїхав додому. Так став я диригентом. Через зиму я навчив хор повної Літургії, яку співали на Великдень, і п’ятнадцять хорових пісень на концерт у читальні…».Спогади Патріарха Димитрія
Він став чудовим диригентом, диригентом-співаком. Слава про особливий талант розлетілася рідними околицями. Священики з різних сіл запрошують молодого Володимира Ярему організувати хорові гуртки. Так, під його керівництвом утворюється хоровий гурток в селі Кінське біля Сянока, в селі Трійця коло Добромиля, в селі Миклашів коло Львова та ін. Мішаний хор села Глідне під керівництвом Володимира Яреми виступав з концертами в читальнях з нагоди різних народних свят та у церквах під час релігійних богослужінь, чим зажив великої популярності на теренах Динівщини.
Але Володимир вирішує глибше пізнати музичну науку. Ось як він згадує про свій вступ до Вищого Музичного Інституту ім. М. Лисенка:
«Пішов я до директора, розказав йому про своє навчання в Неборча … та про свою музичну практику, і просив прийняти мене на другий курс. Директор погодився, але запротестував професор Людкевич: - «Як то так, не вчившися в мене теорії, йти відразу на другий курс? Та без теорії нема музики, нема навчання». Я пояснював йому, що мене вчив абсольвент їх школи, що я знаю добре підручник теорії музики професора Людкевича, але він ніяк не давав себе вмовити. Директор велів йому мене проекзаменувати. Екзамен тривав добру годину, професор перепитав мене весь підручник і, здвигаючи раменами, повторяв: «Я ще не чув, щоб хтось сам міг навчитися теорії музики». Але після екзамену згодився, щоб мене записали на другий рік».
Володимир Ярема здобув професійні знання, які дуже придалися йому в подальшому житті. Він став творити музику.
Особливо яскраво композиторські здібності о. Володимира проявилися в час святкування 1000-літнього ювілею Хрещення України-Руси. Організований отцем молодий хор Петро-Павлівської церкви був запрошений для виступу в Львівський оперний театр. Під керівництвом отця Яреми прозвучали такі його композиції: кантата «Молитва святого Володимира», «Тисяча літ», «Дума про апостола Андрія», «Похвала князю Володимиру» (слова митр. Іларіона), «Благословенная давно, або святий Андрій на київських горах» (слова В. Щурата). До перших трьох вищевказаних творів слова написав сам отець Володимир.
Власне, в кожній зі своїх парафій отець Володимир займався організацією хору.
«За рік мого побуту в Підгірцях я запровадив відпусти в Підгорецькому монастирі, зорганізував хор..»
«Як в кожній своїй парафії, так і тут (в Щирці) я займався хором. Навчив дяківського співу й уставу Степана Кушку з Колоденця. Він був ознайомлений з нотами і дириґентурою, ото ж міг провадити навчений мноюхор. Правда, колиприїхав на празник архієпископ Палладій, я мусів сам дириґувати хором, бо архієрейської служби Кушка не зумів би провести»
«Прийшовши на служіння до Петро-Павлівської церкви… і я сам взявся за організацію молодого хору… ми навчилися співати Пасхальний канон Веделя і всю Великодну утреню,…. З молодшим хором …я підготував концерт колядок. Для концерту був опрацьований реферат про коляди та їх авторів (чи гармонізаторів), а хор співав коляди, як ілюстрації. Такий концерт ми проспівали також в Успенській церкві.»
Спогади Патріарха Димитрія
Люди любили о. Володимира Ярему у кожному місці його служіння (пастирства), і не останню роль в цьому відігравав його талант музиканта.
Книга в житті о. Яреми була такою ж необхідністю як повітря. Його музична бібліотека дуже вдало підібрана.
Найбільш представленою є українська музика. Книгозбірня охоплює ноти і книги різних періодів розвитку багатовікової української музичної історії. Тут є практично вичерпна колекція з українсько музичної фольклористики.
Окремий розділ бібліотеки становить українська музикознавча література – це монографії композиторів та випуски збірника наукових статей «Українське музикознавство», праці з історії української музики, в тому числі й оглядові .
До нотної збірки бібліотечного фонду входить, насамперед, повне зібрання творів М. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового, вокально-хорова література, клавіри опер та інше.
В бібліотеці Патріарха Димитрія є також книги з теорії музики і техніки диригування хором.
Серед теоретичних праць слід відзначити «Огляд історії церковної музики» Бориса Кудрика і «Нариси історії церковної музики» Павла Маценка.
Особливої уваги заслуговує збірка творів української духовної музики: двадцять дев’ять Літургій, 4 томи повного зібрання творів Бортнянського, виданого в Москві у 1885 році, велика кількість інших духовних композицій.
Така багата музична бібліотека вказує на всебічне наукове дослідження музичного мистецтва. Але Патріарх Димитрій не тільки збирав музичну літературу, але також сам досліджував у сфері музичного мистецтва і опублікував збірку «Дещо про церковний спів на землях України».
В розділі «Формування формування церковного співу в Київській державі» науково досліджує історію українського церковного співу.
§ «Чи був занесений в Київ малоазіатський грецький спів не знаємо. Всі історики мають мають свої погляди і свої зацікавлення….Україна велика, співи, точніше співаючі люди, могли проходити через Кавказ, морською чи приморською дорогами, через Болгарію чи Македонію.»
§ «Знаємо, що до гетьмана Богдана присилав послів Федір Михайлович, прохаючи присилати йому «на Москву» Ваську Пикулицького. В Росії знали вже, що в Києві співають скорочено і дуже приємно.
§ «Російські мелодії знаменного розспіву різняться від галицьких більшою мінорністю, а в характері якоюсь меланхолійністю»
§ «Московські храми були слабо освітлені, у них все було притемнене ….може краєвиди Росії впливали на їх душі..»
У розділі «Український церковно-хоровий спів і його композитори..» Патріарх подає дуже точне дослідження класичної церковної музики.
§ «На жаль її називають російською, але вона зародилась в Україні, розвивалась в Петербурзі українськими майстрами»
§ «Школа Березовського та Бортнянського дала в Росії багаті плоди. Ту школу можна сміливо назвати українською»
§ «Останній в Україні був своєрідний, обдарований композитор ( за походженням, як і Бортнянський – лемко), Артем Ведель, чи Ведельський, але йому не давали спокою… його твори були заборонені, часом їх підписували для спокою іменем Турчанінова…»
Особливо правдиво характеризується особистість Кирила Стеценка. Надзвичайно обдарований диригент і рівночасно видатний композитор та священик УАПЦ. Патріарх Димитрій високо оцінив «Народну Літургію» отця Кирила, якою він «прагне оживити літургійний діалог» . «Її треба передумувати й реалізовувати» - писав Патріарх.
Патріарх не жив одним днем, він завжди планував майбутнє . Переживав і за розвиток церковного співу з огляду на сьогодення, говорив про проблеми богослужінь.
§ «Славити Бога й Спасителя в церкві повинні усі християни»
§ «Важливо, щоб регенти працювали наполегливо, доводили до пам’яті співаків тексти, щоб ті не стогнали, а вміло і живо співали…Скільки співаки зуміють навчитися Бог прийме»
§ «Загальнонаціональна справа вимагає, щоб ми не шукали кожен свого по вподобанню співу, щоб на всю нашу Соборну Україну лунав єдиний спів на Всенічних»
§ «Богу мила як єдність, так і єдності – багатство церковної культури»
Постать Патріарха Димитрія, його життя, яке осяяне Божою ласкою та любов’ю, його подвижницька праця, що благословенна молитвою, має стати прикладом для майбутніх поколінь. Це людина - сильна духом, твердої волі та високої культури. В молитву вкладав своє життя, працював незважаючи на жодні обставини. Він молився та жив у молитві, творив ніби молився.
«Нехай світиться світло твоє перед людьми, щоб вони бачили добрі діла твої, і прославляли Отця нашого, що на небі» (Мт.5:16)
Джерела:
1.Патріарх Київський і всієї України Димитрій «Дещо про церковний спів на землях України».Київ.,2000р.
2.Успенська вежа.-Львів.-2015,груд.,№12 ,с.1,4-5.
3." Спогади. Патріарх Димитрій (Ярема). Пастир. Патріот. Дослідник. - Львів : Святогорець, 2011. - 352 с. "
