Разом із усім українським народом наша Церква опинилася перед небезпекою втрати суверенітету й підпорядкування імперським проектам кремлівських диктаторів та московських спецслужб. У цей вирішальний момент національної історії по-новому відкривається ганебна роль очільників розколу, котрий зруйнував єдність Української Автокефальної Православної Церкви й спричинив розрив із єпископатом Української Православної Церкви в діаспорі. Стає очевидним, чиї завдання виконував митрополит Мефодій (Кудряков), коли зрікався вірності Блаженнішому митрополитові Костянтину, відмовлявся виконувати ухвали Помісного Собору 2000 року, поширював наклепи на керуючого справами Патріархії та нищив 2005 року наш адміністративний центр. Нам соромно бути репрезентованими в засобах масової інформації російським громадянином Іоаном Модзалевським, цілком чужим і ворожим українській помісній традиції, який у співпраці з о. Петром Зуєвим із УПЦ-МП виступає протягом останніх років ідеологом Української Автокефальної Православної Церкви. А хіба не огидно читати коментарі Євгена Заплетенюка, котрий рекомендує себе прес-секретарем митрополита Мефодія?
Відзначаючи послідовність позиції Харківсько-Полтавської єпархії, завдяки якій було збережено тяглість традиції Української Автокефальної Православної Церкви, вірність її помісному праву й соціальній доктрині, ми мусимо відверто визнати, що протягом 2000-2010 рр. та частина Української Автокефальної Православної Церкви, яка опинилася під юрисдикцією митрополита Мефодія, стала активною учасницею антидержавних, антиукраїнських проектів, оприявнених з приходом до влади Партії Реґіонів. І теперішня пасивність єпископату, священства й мирян виглядає мовчазною співучастю в нищенні власної держави та демократичних цінностей. Це може стати вироком для всієї нашої Церкви.
Ми закликаємо єпископів, священиків, парафіяльні громади й братства Української Автокефальної Православної Церкви відверто визнати свої помилки, вчинені в минулому порушення церковного статуту й соборових ухвал, та повернутися до виконання заповіту Патріарха Димитрія, до канонічної єдності з нашими єпархіями в діаспорі, до підпорядкування Патріархії, сформованій блаженної пам’яті Святішим Патріархом Димитрієм.
Ми вимагаємо від соборнообраного керуючого справами Патріархії архиєпископа Ігоря (Ісіченка) повернутися до активного виконання покладених на нього Помісним Собором 2000 р. повноважень і з благословення Блаженнішого Митрополита Константина як духовного глави Української Автокефальної Православної Церкви почати підготовку до чергового Помісного Собору в Україні.
Від імені мирян Української Автокефальної Православної Церкви ми заявляємо про тверду рішучість боронити свободу й державну самостійність Української Держави всіма прийнятними для християнина засобами та про категоричну відмову визнавати ієрархічні й церковно-адміністративні повноваження колаборантів, котрі задля власних корисливих цілей пішли на співпрацю з антинародним режимом та іноземними спецслужбами.
Зібрані біля могили Тараса Шевченка, ми нагадуємо вам обнадійливі слова Великого Кобзаря:
Борітеся – поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
м. Канів
15 травня 2010 р.