Дорогі брати і сестри!
Христос народився!
Славімо Його!
Нині ми знову, як і покоління християн перед нами, промовляємо ці слова, які є не просто традиційним вітанням, але словами сповідання нами віри, словами проповіді про великі діла Божі, словами, що спонукають нас до діяльного оновлення.
Кожен народ, який прийняв християнську віру, має ті чи інші благочестиві традиції святкування події Різдва Христового, які тісно переплітають спогад про цю величну подію зі світоглядом, культурою, побутом людей. Серед цих народів і наш український народ має свої звичаї прославлення народженого Христа Спасителя – родинні зібрання у Святвечір, спів колядок у храмі та по власних оселях, вертепні дійства. Якщо узагальнити значення цих християнських традицій, то вони покликані оприсутнити Різдво Христове, зробити цю подію сучасною для нас, а нас самих – зробити її свідками та учасниками.
Відтак реальність Боговтілення має переживатися нами не лише як розуміння того, що у давній час у далекій країні справді відбулися події, описані у Євангелії. Через молитовний спів і читання під час богослужіння, через прославлення Різдва Христового в колядках та вертепних дійствах ми справді стаємо живими учасниками цих подій.
Віфлеємський вертеп, де народився Спаситель світу, ясла, в які Він був положений, – все це оживає і стає реальним для нас тут і зараз. Разом з пастухами на полі ми чуємо вістку від ангелів про радість велику, що «нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2: 11). Разом зі східними волхвами-мудрецями спостерігаємо ми зірку, яка спрямовує нас до вертепу на поклоніння Новонародженому.
Слова Євангелія та догмати віри вплітаються у народні піснеспіви: «Бог Предвічний народився, прийшов днесь із Небес! Радуйся земле, Син Божий народився!» І все це покликане допомогти нам усвідомити, що значення події Різдва Христового перевершує обмеження простору й часу, виходить за їхні рамки, а Син Божий, Христос Господь народився не лише «десь і колись» – Він воістину народився «заради нас людей і заради нашого спасіння», як сповідуємо в Символі віри. Тобто Він народився заради кожного з нас і для нас, народився у понадісторичному вимірі, в якому все – «тепер і зараз».
І це народження, яке перевершує будь-яке інше народження людини за всю історію, є спонуканням для нас: як ми відповімо на нього? Бо недостатньо просто визнати, як істину, що Син Божий народився від Духа Святого і Марії Діви. Якщо Христос народився – то Він і помер на хресті, Він і воскрес з мертвих, Він і вознісся на Небеса, але за обітницею Він же і перебуває з нами по всі дні до кінця віку (Див. Мф. 28: 20). І Він, Христос Господь, коли вдруге прийде зі славою, щоби судити живих і мертвих, воскресить усіх для життя вічного. Але кожен тоді успадкує ту вічність, на яку заслуговує згідно свого земного життя і вчинених в ньому діл, добрих чи злих.
Син Божий здійснив все необхідне для нашого спасіння – для всіх нас, людей загалом, і для кожного з нас зокрема. Але лише від нас особисто залежить, яку відповідь на цей Божий заклик ми дамо не лише словами, а всім своїм життям. Бо перед нами, як і перед безпосередніми сучасниками події Різдва Христового, лежить вибір: приймаємо ми Сина Божого, Який прийшов у світ і став заради нас також і Сином Людським, чи відкидаємо Його? Прославляємо Його з ангелами і пастухами, поклоняємося разом з волхвами, слідуємо за Ним разом з апостолами, стаємо свідками Його страждань і воскресіння разом з мироносицями – чи навпаки, сповнюємося страху й гніву разом з Іродом, бажаємо, щоби не було Такого серед живих, відкидаємо Його проповідь і чудеса, не віримо навіть Воскресінню, противимося дії посланого Ним Духа Святого?
У давній час кожен, хто бачив і чув Спасителя, хто дізнався про Нього через проповідь, – зробив свій вибір, той чи інший. Але цей вибір належить робити і кожному з нас, робити не лише в момент, коли долучаємося до Церкви, коли сповідуємо віру, але повсякдень. Бо слова Христові є правдивими і діючими для всіх та на всі часи, втішаючи вірних та застерігаючи грішників: «Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає» (Лк. 11: 23).
Тому кожна людина, яка чує звістку про народження Христове, навіть коли ця звістка лунає з колядки чи вітальної листівки, з допису в мережі чи особистого вітання, – цією звісткою спонукається до усвідомлення великої відповідальності, яка лягає на неї. Ніщо з речей світу цього не може порівнятися з цією відповідальністю, адже плід і ціна того, який вибір ми зробимо, дізнавшись про Різдво Христове, по який бік станемо – це ціна вічності.
Дорогі брати і сестри!
Бажаю, щоби з такими думками і міркуваннями, які кожного спонукають до роздумів та дій, ми зустрічали ці святкові дні. Як Предстоятель Помісної Церкви сердечно вітаю всіх вас з Різдвом Христовим, а також з Новим Роком. Ми дякуємо Богові, що хоча і в складних умовах і важких випробуваннях пройшов рік, що минає, але Господь дав нам сили і мудрість пройти їх. Нехай наступний рік, за милістю Божою, буде всім нам на благо, принесе подолання пошесті згубної, наблизить для України час перемоги і встановлення справедливого миру.
Саме тому в ці святкові дні наші особливі теплі вітання – для воїнів, які захищають Україну від ворога видимого, від нашестя чужинців, та для тих, хто бореться за наше здоров’я тілесне, – лікарів та медичних працівників. Підносимо свої молитви за вас і просимо у Бога оберігати вас.
Як і у попередні роки, від святинь княжого Києва надсилаємо також вітання і молитовні побажання тим, хто на Донбасі та в Криму зустрічає свята в умовах окупації, хто перебуває у полоні чи несправедливому ув’язненні, і просимо у Господа для всіх вас захисту і швидшого звільнення.
Вітаю з Різдвом Христовим та громадянським Новоліттям Президента, Уряд, парламент України, очільників місцевих громад і всіх, хто покликаний працювати на благо українського народу, несучи служіння йому. Нехай Господь допомагає вам у добрих справах та надихає мудрістю!
У ці радісні святкові дні подякуємо Господу нашому за всі Його благодіяння для нас, для Церкви і для України. Нехай Всемилостивий Бог допоможе нам подолати розділення, які ще досі існують, утвердить єдину помісну автокефальну Українську Православну Церкву, дарує державі нашій перемогу та справедливий мир, благословить Україну і весь український народ.
Попри всі негаразди, біди та випробування, якими наповнений наш час, радість Різдва Христового нехай увійде в наші оселі та серця. А світло Віфлеємської зірки нехай осяє нам правдивий шлях до Спасителя, щоби і нам словами і ділами прославити Його.
Христос народився! Славімо Його!
Різдво Христове,
2020/2021 р.Б.
м. Київ
