Ставрос у Мюнхені


Нашого цвіту багато по світу.Ці слова дійсно є реальністю, бо ціла епоха української еліти зростала, творила та творить авторитет для нашої України- це наша діаспора. Після приходу червоної чуми у 1945 році добровільно-примусово цвіт нації опинився у Західній Європі та країнах заокеання. І хоч у нас є невеличкий досвід спілкування з діаспорною частиною на поселеннях, 10-13 липня мали прекрасну нагоду відчути побут та дух життя українців Німеччини, якщо точніше - м Мюнхена, який є місцем вічного спочинку Степана Бандери, Ярослава та Ярослави Стецьків, митрополита Олександра Іноземцева. У самому місті є дві громади УАПЦ та катедра УГКЦ. У цетрі міста є культурний центр "Рідна школа", який є водночас і суботньою школою та дитячим українським садочком. Активність української громади Баварії відчувається протягом усіх років, а також і сьогодні, коли розпочалася невидима війна, яка вже принесла горе і розпач у сотні родин. Навіть в цей час агресії у Німеччині не докінця розуміють ситуацію в Україні.13 липня громада УАПЦ свв апп Петра і Павла святкувала храмовий празник. Хор "Ставрос" Львівського Ставропігійного братства св ап Андрія Первозваного прибув також до мюнхенців, як і гості із Нового Ульма, США та Канади. Гостинність горстки громади та невеличкий храм, який пам'ятає композитора о Івана Заяця, архиєпископа Холмського і Підляського Авеля, Митрополитів Констянтина, Антонія та інших діячів науки, культури та Церкви залишив великий і приємний слід у кожної людини. Велика заслуга і пароха о Валентина Смоктуновича разом із дружиною Єлизаветою, дітьми Олесем, Давидом та Настунею. Те що вразило - вільне володіння українською мовою людей як старшого, так і молодшого покоління, активність нової хвилі емігрантів, які прибувши як російськомовні вивчають українську та твердо стоять на позиції українськості (через дорогу є парафія РПЦ). Сам храм..... невеличкий, без золотих куполів..., проте охайний та намолений щирою молитвою - відчувається невидима теплота...молитва.....добродушність.....доброзичливість.У неділю багато прийшли у вишиванках, прибув і генеральний консул України у Мюнхені разом із працівниками консуляту, працівники "РІДНОЇ ШКОЛИ" та парафіяни із Інгольштату, які мають свій народний колектив. Люблять Україну у світі, шанують своє коріння, бережуть традицію та переживають за нас, щоб був мир, щоб люди відчули ту країну, за яку їхні діди і батьки змушені були покинути свою Батьківщину, і зараз за тисячі кілометрів підтримують: молитвою, громадською ініціативою, фінансово та морально