В останні дні у всесвітній мережі з'явилося чимало повідомлень про доволі незвичну, як
для Львова, презентацію однієї книги, яку представили на суд читача 29 вересня 2015 р. у
Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (Львів,
пр. Свободи, 15). Презентована книга під назвою "Ісповідник між Сходом і Заходом.
Портрет українського кардинала Йосифа Сліпого" присвячена висвітленню постаті цього
широко знаного владики УГКЦ і її автором є американський історик Ярослав Пелікан.
Хоча сама книга була написана і вперше вийшла друком англійською ще чверть
століття тому, однак саме тепер, завдяки фінансовому сприянню Товариства українців
католиків "Свята Софія" (Президент о. Марко Ярослав Семеген, Італія) її український
аналог в перекладі п. Ірини Іванкович вийшов друком у видавництві "Артос".
Про наукові здобутки автора книги - проф. Ярослава Пелікана свідчить хоча б те, що він
був Президентом американської академії мистецтв і наук, з 1980 р. саме Я.Пелікан
заснував при бібліотеці Конгресу США Раду науковців, і саме він був призначений
Головою Комітету з мистецтва й гуманітарних наук при Президентові США і, за свої
численні заслуги (в т. ч. понад сорок монографій !) отримав почесні ступені доктора наук
у 42 університетах світу. У 2004 році Пелікан за численні досягнення у царині
гуманітарних наук був нагороджений разом із французьким філософом Полем Рікером
Премією Джона У. Клюга. Свою частину премії професор віддав Свято-Володимирській
Православній Богословській семінарії. На церемонії він зацитував слова Й.В. Гете, якими
він керувався впродовж усього свого життя: "Тільки взявши спадок предків як завдання
свого власного життя, ти зробиш його своїм".
Чому презентацію україномовної версії згаданої праці проф. Ярослава Пелікана про
постать владики Йосифа Сліпого вважаємо дещо незвичною, як для Львова? По-перше: її
автором є один з найвідоміших світових істориків, який, будучи вірним Православній
автокефальній Церкві, зміг з Божою допомогою на відповідному рівні представити цього
визначного духовного достойника. Сам факт, що для написання оглядового біографічного
твору владики Йосифа було обрано не католицького, а православного вченого зі світовим
ім'ям, може свідчити про поважні зміни, які вже в той час відбувалися в питанні діалогу
українських Церков. І те, що сьогодні за підтримки Товариства українців
католиків "Свята Софія" ця, можливо, одна з найважливіших книг бл. п. проф. Ярослава
Пелікана, перевидана українською, є знаковою для усіх нас і в певній мірі обнадійливою
подією. По-друге, близькою для мене ця тема є також й тому, що чверть століття тому я
брав участь в археологічних розкопках підземної крипти під Головним Престолом
Святоюрського собору у Львові, де на той час спочивали тлінні останки митрополита
Андрея Шептицького і куди, згідно із заповітом владики Йосифа Сліпого, мали бути
перенесені і його домовина, яка на той час покоїлася під збудованого ним собором св.
Софії в Римі.
Надзвичайно зворушливою видалася така, може й не дуже примітна, але
надзвичайно промовиста подія з життя проф. Ярослава Пелікана. Відомо, що
більшу частину свого життя Я. Пелікан належав до лютеранської церкви і був висвячений
на пастора. Але 1998 р. він разом зі своєю дружиною перейшов в Американську
Православну автокефальну Церкву в каплиці Свято-Володимирської семінарії. Члени сім'ї
Пелікана запам'ятали: він заперечив те, що навернувся у Православ'я, сказавши, що
"...повернувся в нього, очистивши шари власної віри, щоби відкрити Православ'я, яке
завжди було там...".
Микола Бандрівський
